Пісок з Везувію

З незапам'ятних часів будує собі людей житло. Яких тільки матеріалів не перепробував він! Печера, землянка, хатина із чого прийде - усе годилося спочатку. Далі пішло в хід дерево, природній камінь. І, нарешті, навчилися робити камінь штучний на основі в'язких речовин. Коли це відбулося? Ніхто сьогодні з точністю не скаже. Тільки доподлинно відомо, що таким секретом володіли ще прадавні римляне. На схилах Везувію вони брали вулканічний пісок. Воложили його - і через кілька тижнів маса ця перетворювалася в скалообразную породу. Пісок з Везувію йшов звичайно на спорудження гаваней - римляне знали, що морська вода не тільки не розмиває їхню рукотворну скелю, але робить її навіть міцніше.

Пісок з Везувію (а потім стали знаходити схожий на нього й в інших місцях) назвали бетумом. Щоб заощаджувати це перше в історії в'язке, у бетум стали додавати шматочки звичайного каменю, і назвали ці добавки цементумом.

Ішли роки. І практично був втрачений спосіб виготовлення штучного каменю. Розповідають, що подекуди люди знаходили залишки якихось незрозумілих споруджень. Одне з них, наприклад, виявили під Кельном. Прагли використовувати цей старий камінь для нових будівель, але каменюмте у відомім тоді виставі просто не знайшли. Скільки не досліджували стіни, ніяк не могли виявити швів, кладку. Розв'язали, що цей утвір не людських рук і відступилися від руїн

Але римський досвід не зник безвісти. В античній літературі залишилися записи про чудесний пісок з Везувію, ради, як його використовувати. Найшлися й читачі прадавніх книг. Потихеньку "бетум" і "цементус" знову стали вертатися клюдям.

Треба тільки сказати, що самі ці назви згодом перетерплювали різні значеннєві зміни. Спочатку "бетумом" стали називати й інші в'язкі. Слід цього залишився, наприклад, у назві "бітум", широко використовуваному нині при асфальтуванні вулиць

Потім "бетумом", "бетоном" уже йменували суміш в'язкого із дробленим каменем. А сам дроблений камінь втратив свою первісну назву. "Цементумом", "цементом" раптом стали чомусь називати всі в'язкі. До наших часів дійшли й залишилися у звичному нам значеннєвім значенні бетон - водна суміш в'язкого із заповнювачем і цемент - в'язке

Але цемент у нашому розумінні - не в'язке взагалі, а цілком певний його вид. Ми знаємо крім нього й багато інших. Наприклад, звичайна глина - очевидно, це перше в'язке, використане людиною в побуті. Із глиною було просто звертатися: зачинив водою, наніс розчин куди випливаєд при кладці печей, обмазці будинку й т.п. - і чекай, поки підсохне

Больших зусиль вимагає вапно. Важко сказати, хто перший розробив технологію її одержання. У літературі зустрічав, що її застосовували ще стародавні греки, але пізніше, чим з'явилися їх всесвітньо відомі палаци й храми, такі як Парфенон в Афінах. Блоки цього будинку не скріплені ніяким розчином, а тримаються міцно тільки за рахунок того, що з дивною точністю підігнані друг кдругу.

У нас у країні перша штукатурка з'явилася в Київській Русі, прадавньому Новгороді, Грузії - ці будівлі ставляться до XI-XII століттям. Спочатку штукатурили тільки храми, потім суспільні будинки й, нарешті, стали так обробляти й житлові будинку

Вихідною сировиною для одержання перевести як в'язкого служить природний камінь - вапняк. Його обпалюють і одержують так звану известь-кипелку. Будівельники добре з нею знайомі. Її у вигляді білих грудок привозять на майданчики, щоб потім зачинити водою й одержати вапняне тісто або молоко - вихідна сировина для вапняних розчинів

Ще одне широко розповсюджене в'язке - гіпс. Одержують гіпс теж із природного каменю - це так званий двуводный гіпс. Його подрібнюють, нагрівають, просівають. Різна температура нагрівання, ступінь млива дають можливість одержати різне в'язке

Якщо нагрівають гіпс до 150...200°С и просівають через сито з 400 отворами на 1 див², одержують напівводний гіпс, або алебастр. Розчин з алебастру самий быстросхватывающийся - для початку його твердіння досить п'яти - семи хвилин. Але отриманий виріб неміцно.

Щоб одержати формувальний гіпс ( з якого, зокрема, роблять аркуші сухої штукатурки), потрібний більш тонке мливо. Тут використовують сито, у якім на 1 див² доводиться 900 отворів

Саме напівводний гіпс широко застосовують у будівельній практиці. Але крім нього існують і інші гіпси - уся справа в температурі випалу природного каменю

Випал при 200...300°З дає гіпс із меншим строком твердіння, чому в алебастру, але при затвердінні маса має більш низку міцністю

Випал при 500...750°З дає безводний гіпс, який взагалі може не схоплюватися

При 750...800°З починає утворюватися гідравлічний гіпс ( эстрихигіпс), і якщо підняти температуру ще на 200°З, те одержимо нормальний гідравлічний гіпс (його ще називають архітектурним або медичним). Він дуже повільно схоплюється, але дає щільну й міцну масу