Властивості розчинів

У будівництві використовують різного виду матеріали й виробу, створювані па основі в'язких. Це бетони й розчини, бітумінозні матеріали, а також штучні кам'яні вироби заводського виготовлення (фасонні деталі будинків, стеновые й стельові панелі, різного виду плитки й т.п.).

Оскільки ми ведемо мову про штукатурку, те й розглянемо тільки стосовні до неї будівельні розчини

Ці розчини по складу й властивостям подібні з бетонними сумішами. Різниця в тому, що в бетонах поряд з піском обов'язково присутні великі заповнювачі - гравій, щебені. У будівельні розчини вводять тільки дрібні заповнювачі. Адже призначення цих розчинів значно більш тонке, чому бетонів: заповнення швів, з'єднання штучних матеріалів у кладці, покриття поверхонь тонким захисним або декоративним шаром

Будівельні розчини різняться:

а) по виду в'язкого (цементні, вапняні, складні, змішані);

б) по властивостях в'язкого (повітряні й гідравлічні);

в) по роду заповнювачів: важкі (зі звичайними пісками) і легені (з пісками пемзовими, жужільними й т.п.).

Використовують і спеціальні розчини, наприклад гідроізоляційні, звуковбирні, декоративні

Усім розчинам властиві вісім їх, що характеризують властивостей

1. Щільність - маса розчину в природньому стані в певному обсязі (наприклад, маса 1 м³).

2. Міцність - здатність пручатися різним механічним впливам - ударам, зламам. Її прийнято характеризувати межею міцності при стиску зразків - кубиків розміром 70.7Х70,7Х70,7 мм у віці 28 днів. Залежно від того, при якому тиску кубик руйнується, визначають марку міцності. Установлені для будівельних розчинів марки 200, 150, 100, 50, 25, 10, 4, 2.

3. Пористість - ступінь щільності маси розчину, ступінь наявності порожнеч у даному обсязі. Эго умова, як ми побачимо далі, впливає на цілий ряд наступних властивостей

4. Теплопровідність - здатність пропускати тепло. Пористість відіграє тут більшу роль. Відомо, що повітря - поганий провідник тепла. Л саме він заповнює замкнені пори. Отже, чим більше в розчині таких пор, тем менше його теплопровідність

5 і 6. Водопоглинення й водопроникність. Тут знову на перший план виступають пористість, характер пор. Замкнені пори не поглинають воду, не пропускають її крізь шар розчину. Якщо ж пори в наповнювачах відкриті, вони можуть перетворити наш штучний камінь у справжню кам'яну губку

7. Морозостійкість - здатність протистояти руйнуючому впливу низьких температур. Розчин повинен набрати певну міцність до того, як він змерзне. Що не встигнув схопитися, він при відтаванні втратить міцність

8. Пластичність, удобоукладываемость - здатність розчину зберігати додану йому форму, не розшаровуватися, при затвердінні не тріскатися, не обсипатися. Пластичність визначається головним чином властивістю в'язкого й зерновим складом заповнювача

Пластичність не треба змішувати з консистенцією розчину, що залежить від кількості води врастворе.

Існують цілком певні норми густоти, рухливості розчину. В умовах будівництва обов'язково потрібно перевіряти, чи відповідає наявна у вас маса (привезена із центрального розчинновий вузла або приготовлена на місці) установленим нормам

Рис. 1. Конус Стройцнил

Для цього існує просте пристосування - конус Стройцнил з кутом у вершині 30° і масою 300 г. (мал. 1). На тілі конуса є розподіли. Занурюючи конус у приготовлений розчин, робітник дивиться, на яку глибину він опустився. Розчини, що мають різне призначення ( для обрызга, першого або другого шару ґрунту, накрывочного шару), відрізняються й різною глибиною занурення

Міцність розчину залежить насамперед від в'язкого. Самі міцні - цементні розчини. Причому чим вище марка цементу, тем міцніше розчин

Але в житло-цивільнім будівництві при виробництві штукатурних робіт цементні й тим більше високомарочні цементні розчини застосовуються порівняно рідко. Справа в тому, що цемент доріг. А більш прості, більш дешеві в'язкі дають розчини, що цілком забезпечують вимоги, пропоновані до більшості об'єктів житло-цивільного будівництва

Цементні розчини необхідні при обробці зовнішніх стін і приміщень із підвищеною вологістю. Житлові приміщення з нормальною вологістю штукатурять, застосовуючи так звані складні або змішані розчини. Складні розчини містять цемент і яке-небудь інше в'язке (наприклад, цементно-вапняні розчини). Змішані розчини зачиняють декількома в'язкими, але без цементу (наприклад, вапняно-гіпсовий розчин).

Не треба думати, що розчин буде міцніше, якщо помістити в нього багато в'язкого. У всьому потрібна стругаючи захід. Так звані жирні розчини - з більшою кількістю в'язкого - при твердінні дають більшу усадку, що далеко не завжди припустиме. А худі розчини - з малим змістом в'язкого - відрізняються невеликою усадкою